Магазин

Developed in conjunction with Joomla extensions.

Developed in conjunction with Joomla extensions.

Я - динозавр. У моїй шафі висять спідниці. Коротка джинсова, яка дала б фору моїм дискотечним вбранням часів старших класів. Довга шифонова, яку мама зробила мені власноруч на час першої вагітності, така романтична, з рожевими квітами і складками. І вона вийшла настільки вдалою, що спідниця досі зі мною. Стандартна чорна. Замшева шоколадна. Якась картата. І ще одна картата. І дві-три інших, менш знаних і менш популярних.

А мої діти, дві молоді кози ніжні лілеї 12-ти і 13-ти років, не носять спідниць, хоч ти їх стріляй. Але тут нема чого дивуватися, спідницям завжди було з нами важко. Коли дівчата мої були маленькими, першість перетягували на себе в нашому гардеробі дві позиції. Перша - зручні джинсові комбінезони з лямками, з яких ні дитина не випадає, ні футболка не вибивається. Друга - сарафанчики. Ні, чесно, немає в світі нічого зручнішого за вельветовий сарафанчик. Я до сьогодні в це вірю. Бо що таке щільний вельвет? Як в колишній приказці, це - солдатська шинелька. У ній взимку солдатику (дитині) не холодно, вона ж цупкенька. А влітку в шинельці (в сарафані з вельвету) дитині-солдатику не жарко. Воно ж без підкладки!

Але були й спідниці. Мені подобалося, що дівчатка виглядають ... як квіточки. Ні, серйозно, в цьому всьому різноманітті спідничок є свій шарм. Оборки, кольори, яскраві рішення, складки ... І мої дівчатка (якщо не бігали наввипередки з друзями у дворі і не каталися верхи на конях) якийсь дуже недовгий час дуже з великою радістю тягали спіднички.

А після з ними - і зі мною разом - стався їхній підлітковий вік. І з ним сталося невідворотнє  - все стало джинсовим. Ідеальна куртка - джінсовка. Ідеальні штанці для дівчаток - джинси-обліпони. Ідеальна кепка - джинсова. Ідеальна сорочка ... Ну, ви вже в курсі. А ідеальної спідниці не стало. Ні, не тому що джинсових спідниць не існує в цьому дивовижному підлітковому світі, а тому що джинси-обліпони посіли перемогу в абсолютно всіх рейтингах.

Особливо - в шкільному. Дівчатка мої вирішили, як і всі підлітки, що канони повинні бути непорушними. Тому - джинси. Коли були куплені треті однакові, не витримали навіть мої сталеві нерви. Коли мені випало на долю витримати кілька істерик на тему «мені завтра нема в чому йти в школу!», пішли в діло прийоми з шантажем і погрозами. А коли донька заявила категорично, що «я ніколи не вдягну в школу спідницю, це ж неможливо, НІХТО не носить спідниці!», я зрозуміла, що десь глибоко під землею зрушила тектонічна плита і поховала під собою мої динозаврові кістки. Разом із замшевою шоколадною, картатою від костюма, короткою джинсовою в клепках, чорною плісированою і летючою шифоновою, яку мама мені зібрала із залишків методом «розкроїти на косину», якщо ви розумієте, про що я.

Ці молоді кози лілії відвоювали своє право ходити в джинсах всіх відтінків джинсового практично без бою. Адже в моїй пам'яті все ще тримаються спогади, в яких десь мене носить нечиста о півночі по Києву з гітарою на плечі й парочкою вірних друзів в не менше вірних джинсових широких штанях.

Але спідниці ж... Мене взяла б всесвітня туга про долю жіночності і цього світу, якщо б на його просторах все-таки не утворювалась час від часу рівновага і не народжувалися б такі дівчинки, як донька моєї подруги. Ось цей маленький адепт спідничної релігії тягне поверх будь-яких штанців спідничку. Мама підозрює, що незабаром доведеться все штани перевести в розряд підштаників для спідниць, і сміється - такого в сім'ї ще не бувало! Але це так круто!